За свою історію Орден Тамплієрів ніколи не являв собою єдиний конструкт і чітко вирізнявся секціонізмом. Спільним для його членів було лише те, що вони не признавали Старий Завіт та Церкву, яка вбачала в Єгові батька Христа. Одним із найцікавіших загонів Тамплієрів були Рицарі Чорного Каменю. Заснував його Губертус Кох із Верхньої Австрії і рицарям цього загону довелось натерпітись мабуть більше, ніж вважалось насправді. Рицарю, який народився, можливо, на Ближньому Сході, явилась на руїнах старого ассірійського міста жіноча потойбічна істота на ім’я Ісаіс. (Якщо це і сильно нагадує попередньо викладені події, пов’язані з рицарями Еммерантом та Родеріхом, Ісаіс та Істара не є ідентичними.) Ця Ісаіс дала Коху доручення відшукати «гору старого Бога», яку він зразу ж упізнав у горі Унтерсберг у місцевості Берхтесґаден. Через Олександрію та Пізу він із невеликим загоном добрався весною 1226-го до гори і збудував біля її підніжжя, Еттенберґ, маленький будиночок. Протягом наступних десяти років Ісаіс являлась рицарям багато разів і передала загону важливу інформацію а також три магічні предмети. Наконечник списа, дзеркало та найважливіший подарунок – магічний восьмикутний камінь під назвою Ілуа. В ім’я цього каменю група рицарів стала називати себе «Рицарями Чорного каменю». Всі предмети були надійно заховані в горі Унтерсберг. Загін Коха підтримував тісні стосунки з графом Х’юґо фон Вайтенеґґом, великим комтурем території Південної Німеччини/Північної Італії та главою таємної наукової секції Тамплієрів (Signum Secretum Templi).